Я живу, как на вулкане -
Не садись в чужие сани.
Там, на севере - война,
А на юге - кутерьма,
Революция в Иране,
Потолки осели в бане,
И на Западе весна,
На Востоке не до сна.
Земной шар опять трясёт,
Как живёт на нём народ?
Нет покоя, тишины
Даже от родной жены -
Заболела снова тёща,
Вынесли из Лавры мощи,
Всё касается меня -
Кругом ходит голова.
Я пошёл тогда к врачу -
Я спокойно жить хочу!
Сел к нему я на кушетку,
Слушать стал грудную клетку,
А потом мне говорит:
Что, больной, у вас болит?
Я ему и об Иране,
И о непорядках в бане...
Говорил, и у врача
Заболела голова.
Он рецепт мне написал -
Обомлел, как прочитал:
"Как услышишь об Иране,
Не садись в чужие сани"!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
